Продуктивність праці як індикатор ефективної економічної політики держави

Abstract

У статті досліджуються теоретичні, методичні та аналітичні питання імплементації завдань щодо підвищення продуктивності праці в загальний перелік ключових завдань державної економічної політики. Низька динаміка економічного зростання в Україні, відставання від розвинених країн за показником ВВП свідчать про існування системних проблем, найважливішою серед яких є низька продуктивність праці. В умовах загострення демографічних проблем та активізації процесів міграції чисельність зайнятого населення в країні поступово скорочується, а отже, вихід на траєкторію стійкого розвитку вимагає забезпечення випереджаючої динаміки продуктивності праці. Актуальність завдання підвищення продуктивності праці підтверджується також і неспроможністю держави вже впродовж тривалого проміжку часу забезпечити підвищення заробітної плати. Метою статті є обґрунтування доцільності виокремлення питання росту продуктивності праці у самостійний в межах економічної політики держави. При написанні статті використано такі методи наукових досліджень: синтезу, історичний, аналізу динамічних рядів, графічний, інші. У статті представлено теоретичне обґрунтування доцільності детального вивчення проблеми продуктивності праці. На основі синтезу теоретичної науки щодо природи економічної динаміки аргументовано важливість виокремлення даного напряму цільової орієнтації економічної політики в Україні, оскільки слід враховувати існуючі взаємозв’язки: активізація інвестицій забезпечити модернізацію робочих місць та фондоозброєність праці, а це в свою чергу забезпечить системі можливості для підвищення продуктивності та росту заробітної плати. Аналітичні дослідження природи динаміки продуктивності праці проведено на основі показників продуктивності праці з розрахунку на одного працівника та з розрахунку на одну відпрацьовану годину, середньорічної кількості відпрацьованих годин, тривалості робочого тижня, середньої погодинної оплати, інших. Розуміння масштабів відставання України від багатьох інших країн світу сформовано на основі порівняння основних показників в Україні та інших країнах світу. Розуміння складності досліджуваних процесів дозволило автору запропонувати багаторівневу методика аналізу продуктивності праці у розрізі національної економіки, видів економічної діяльності, регіонів та окремих підприємств. Задля спрямування економічної політики України на забезпечення росту продуктивності праці обґрунтовано основні принципи, серед яких наукової обґрунтованості, комплексності та пріоритетності, стратегічної орієнтації, адаптивності та синергетичності. Забезпечення росту продуктивності праці стане основою для вирішення комплексу економічних проблем, зокрема, виходу на траєкторію стійкого розвитку, підвищення рівня добробуту населення, стабілізації зайнятості, інших.