Управління конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу в умовах продовольчої кризи

Abstract

Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу в умовах продовольчої кризи. Конкурентні процеси на національному та зовнішньому ринках агропромислової продукції супроводжуються безпрецедентним протистоянням країн-експортерів у боротьбі за збут сільськогосподарської продукції. На цьому тлі відбувається ескалація світової продовольчої кризи, спричиненої дефіцитом та волатильністю цін на зернові та інші види сільськогосподарської продукції, та національної продовольчої кризи, яка має регіональний контекст і виявляється у нестачі продовольства, їх низькій якості, обмеженні економічної доступності в окремих населених пунктах України. Традиційні форми та методи управління підприємствами агропромислового комплексу неефективні, а нові, адаптовані до умов продовольчої кризи та воєнного стану, не розроблені. Відтак, вирішення наукової проблеми щодо управління конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу України в умовах продовольчої кризи, пошук нових форм, методів, технологій та механізмів формування конкурентних переваг агропромислових підприємств України набуває особливої актуальності. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методичних та прикладних положень щодо управління конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу в умовах продовольчої кризи. Об'єктом дослідження є конкурентні процеси на ринку агропромислової продукції в умовах продовольчої кризи та економічні відносини, що виникають в управлінні конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні положення щодо управління конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу в умовах продовольчої кризи. У дисертації розглянуто управління конкурентоспроможністю агропромислових підприємств як цілеспрямований вплив менеджменту на формування конкурентних переваг агровиробників на зовнішньому та внутрішньому ринках сільськогосподарської продукції з метою досягнення оптимального рівня продовольчої безпеки, забезпечення збалансованості економічної, екологічної та соціальної складових сталого розвитку й досягнення оптимального рівня прибутковості. Проблематика забезпечення конкурентоспроможності підприємств агропромислового комплексу в умовах продовольчої кризи має два виміри: внутрішній – пов’язаний із досягненням прийнятного рівня продовольчої безпеки України та продовольчої незалежності, що полягає у самозабезпеченні внутрішнім виробництвом основних продуктів харчування та їх доступності для населення; зовнішній – полягає в експорті вітчизняної агропродукції (переважно зернових, кукурудзи, ріпаку) до країн з низьким рівнем продовольчої безпеки та до країн, що мають дефіцит балансу харчових продуктів. Реалізація внутрішнього виміру передбачає забезпечення конкурентоспроможності підприємств агропромислового комплексу шляхом диверсифікації напрямів агропромислового виробництва. По-перше, необхідним є створення багатопрофільних агропромислових корпорацій з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва та виробництва продукції кінцевого призначення для харчової промисловості, енергетичного сектору, фармацевтики, оборонної галузі. Важливим є створення сільськогосподарських кластерів залежно від основних точок тяжіння аграрного виробництва та формування механізму кооперації фермерських господарств у схемі "виробництво – споживання", розвиваючи напрями, які сьогодні знаходяться у занедбаному стані: садівництво, ягідництво, тваринництво. По-друге, впровадження інноваційних технологій виробництва біопалива з ріпаку, органічного сільського господарства, альтернативних джерел енергії, диджіталізація аграрного сектору (від розподілу земельних ресурсів та їх легального використання до цифровізації використання кожного гектара української землі) сприятимуть посиленню інноваційного чинники конкурентоспроможності. Також важливо розробити нові форми і методи зберігання збіжжя, у тому числі шляхом розширення географії розміщення елеваторів і складських приміщень, переходу до мобільних елеваторів, впровадження програми з забезпечення підприємств полімерними рукавами. По-третє, необхідно мінімізувати імпортну залежність від поставок сільськогосподарської та харчової продукції кінцевого призначення, добрив тощо. Це можливо за наявної потужної сировинної бази за рахунок переходу від "ресурсного придатку" до "базового аграрного виробника", що зменшить вплив іноземних товарів на українського аграрія та сформує власний національний продукт зі світовим брендом. По-четверте, на часі впровадження програм корпоративної соціальної відповідальності шляхом цілепокладання: в економічній сфері – забезпечення конкурентоспроможності підприємств за рахунок таких конкурентних переваг як: ефективне управління ризиками, економія коштів, доступ до капіталу, відносини з клієнтами, управління людськими ресурсами та розвиток інноваційного потенціалу; в екологічній сфері – формування високих екологічних стандартів та активації екологічних чинників діяльності з раціональним використанням природно-ресурсного потенціалу на засадах циркулярної економіки; у соціальній сфері – реалізація корпоративного волонтерства, програм соціальної допомоги персоналу та незахищеним верствам населення. Агропромислові підприємства здатні забезпечити незахищені верстви населення їжею, товарами першої необхідності; матеріальну та соціальну підтримку внутрішньо переміщених осіб; зоозахисну діяльність, порятунок та прихисток покинутих тварин; формування корпоративного волонтерства та залучення до волонтерської діяльності широкого кола зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів; ліквідацію негативних екологічних наслідків воєнних дій та екоциду. Реалізація зовнішньоекономічного виміру передбачає реалізацію експортної діяльності підприємств агропромислового комплексу шляхом виходу на нові ринки сільськогосподарської продукції з розширенням товарних позицій експорту на основі впровадження інноваційних технологій безвідходного виробництва й глибокої переробки сировини, що дозволяє на мікроекономічному рівні – забезпечити життєздатність агрофірм та їх рентабельність, на макроекономічному – забезпечити валютні надходження до державного бюджету та мінімізувати міжнародні ризики для України санкційного й обмежувального характеру на ринку зернових. За результатами аналізу визначено, що рівень конкурентоспроможності агропромислового сектору України знизився внаслідок розгортання продовольчої кризи, скорочення земель сільськогосподарського призначення, переривання ланцюгів поставок, порушення логістики, блокування експорту сільськогосподарської продукції ззовні, руйнацій, спричинених воєнними діями. Найбільша кількість об’єктів агросектору, що зазнали руйнувань внаслідок воєнних дій, знаходиться в Харківській та Херсонській, Миколаївській, Київській, Чернігівській та Дніпропетровській областях. Основними проблемами агропромислового виробництва стали: окупація населених пунктів та відсутність доступу до господарств (2653 од. – кількість суб’єктів господарювання агропромислового комплексу, які зазнали збитків); втрата робочої сили (мобілізація, добровольчі виклики та переселення); пошкодження майна (майнові втрати: техніка, склади, ангари, елеватори); логістичні перешкоди (руйнування інфраструктури); паливна та енергетична криза (зростання вартості енергоресурсів, відсутність достатньої кількості); "блокада портів"; мінування полів (близько 1 млн га потребує огляду на предмет розмінування); нереалізоване зерно – агрохолдинги є менш гнучкими до змін в макросередовищі; екоцид українських земель (забруднення найродючіших ґрунтів, руйнація Каховського водосховища, втрата 1,9 млн га – ріллі та 9 тис. га – багаторічних насаджень). З урахуванням рівня руйнації, спричиненої воєнними діями, та індикатора продовольчої забезпеченості запропоновано методику аналізу, моніторингу та оцінки рівня конкурентоспроможності агропромислового комплексу регіонів України, застосування якої стало аналітичною основою до розробки й прийняття управлінських рішень та формування стратегій конкурентоспроможності агропромислових підприємств на макро-, мезо- та мікрорівні. Прикладні аспекти синергії держави, бізнесу та населення у забезпеченні продовольчої безпеки та подоланні продовольчої кризи передбачають: 1) для держави – створення нормативно-правових, інвестиційних, екологічних, соціальних, економічних та інноваційних передумов та державних програм розвитку пріоритетних сфер агропромислового виробництва; 2) для бізнесу – залучення безробітних до збирання урожаю та інших сільськогосподарських робіт, надання соціальних послуг, формування ініціатив "знизу – догори"; 3) для населення – залученість у процеси державного управління, державно-приватного партнерства, розвитку територіальних громад. У дисертації розроблено уніфікований механізм управління конкурентоспроможністю підприємств агропромислового комплексу України, що передбачає формування конкурентних переваг, адаптованих до міжнародного контексту та воєнно-політичних й регіональних умов функціонування національної господарської системи. У механізмі враховано авторські розробки щодо диверсифікації сільськогосподарського виробництва з переорієнтацією на внутрішній ринок збуту продукції кінцевого призначення, залучення малих агрофірм до кооперації сільськогосподарського виробництва, впровадження інноваційних технологій комбінованого виробництва на принципах безвідходності, ресурсоощадності та циркулярної економіки, формуванні програм корпоративної соціальної відповідальності бізнесу з узгодженням бізнес-стратегій корпорацій із наративами відновлення економіки країни на засадах сталого розвитку. На практичному рівні в дисертації удосконалено конкурентну стратегію агропромислового підприємства шляхом розроблення коригуючих заходів, що враховують сучасні реалії та прогнозовані сценарії ескалації продовольчої кризи, а саме: скорочення географії ринків збуту зернових, ускладнення логістики та розриву ланцюгів поставок продукції, падіння платоспроможного попиту та стискання ринку, фізичне скорочення площі орних земель, втрату виробничих потужностей та зменшення кількості кваліфікованих працівників, зростання цін на сировину та матеріали, інфляційні процеси, зміни стратегій основних конкурентів та динамічні зміни зовнішнього економічного середовища. Запропоновано заходи щодо впровадження інноваційних технологій комбінованого виробництва, що ґрунтується на принципах безвідходності, ресурсоощадності та циркулярної економіки. Розроблено програму соціальної відповідальності бізнесу як конкурентної переваги щодо оптимізації доходів і витрат, лояльності споживачів, підвищення мотивації персоналу, доступу до соціально-відповідальних інвестицій, брендування розвитку аграрного бізнесу, відновлення територій та проведення комплексних дій щодо рекультивації порушених земель. На прикладі конкретного агропромислового підприємства (ТОВ "УІФК-АГРО") розраховано рівень продовольчого забезпечення продукцією рослинництва та розроблено програму корпоративної соціальної відповідальності як конкурентної переваги підприємства. За результатами дослідження опубліковано 19 наукових праць, з них: одна стаття – у виданні, що входить до наукометричної бази WoS, розділ у колективній монографії, 4 статті – у фахових виданнях з економіки, 13 публікацій – у матеріалах міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій.

The dissertation is devoted to the development of theoretical and methodological principles and practical recommendations concerning managing the competitiveness of enterprises of the agro-industrial complex in the conditions of food crisis. Competitive processes on the national and foreign markets of agro-industrial products are accompanied by an unprecedented confrontation of exporting countries in the struggle for the sale of agricultural products. On this background, there is an escalation of the world food crisis, caused by the shortage and volatility of prices on grain and other types of agricultural products, and the national food crisis, which has a regional context and is manifested in the lack of food, its low quality, and the limitation of economic availability in certain settlements of Ukraine. Traditional forms and methods of managing enterprises of the agro-industrial complex are ineffective, and new ones adapted to the conditions of the food crisis and martial law have not been developed yet. Therefore, the solution of the scientific problem of managing the competitiveness of the enterprises of the agro-industrial complex of Ukraine in the conditions of food crisis, the search for new forms, methods, technologies and mechanisms of the formation of competitive advantages of the agro-industrial enterprises of Ukraine are gaining special popularity. The aim of the dissertation is to develop theoretical, methodological and applied principles regarding the management of the competitiveness of enterprises of the agro-industrial complex in the conditions of food crisis. The object of the study is competitive processes in the market of agro-industrial products in the conditions of food crisis and economic relations that arise in the management of the competitiveness of enterprises of the agro-industrial complex. The subject of the research is theoretical, methodical and practical principles regarding the management of the competitiveness of enterprises of the agro-industrial complex in the conditions of food crisis. The dissertation examines the management of the competitiveness of agro-industrial enterprises as a purposeful influence of management on the formation of competitive advantages of agricultural producers on the foreign and domestic markets of agricultural products with the aim of achieving the optimal level of food security, ensuring the balance of economic, ecological and social components of sustainable development and achieving the optimal level of profitability. The problem of ensuring the competitiveness of enterprises of the agro-industrial complex in the conditions of food crisis has two dimensions: internal – related to the achievement of an acceptable level of food security of Ukraine and food independence, which consists in self-sufficiency through internal production of basic food products and their availability to the population; external – consists of the export of domestic agricultural products (mainly grain, corn, rapeseed) to countries with a low level of food security and to countries with a deficit with the balance of food products. The implementation of the internal dimension involves ensuring the competitiveness of enterprises of the agro-industrial complex by diversifying the directions of agro-industrial production. First of all, it is necessary to create multi-disciplinary agro-industrial corporations for the cultivation of agricultural crops, stock-breeding and the production of products of final use for the food industry, the energy sector, pharmaceuticals, and the defense industry. It is important to create agricultural clusters depending on the main points of attraction of agricultural production and to form a mechanism of cooperation of farms in the "production-consumption" scheme, developing directions that are currently in a neglected state: horticulture, berry growing, stock-breeding. Secondly, the introduction of innovative technologies for the production of biofuel from rapeseed, organic agriculture, alternative sources of energy, digitalization of the agricultural sector (from the distribution of land resources and their legal use to the digitalization of the use of each hectare of Ukrainian land) will contribute to the strengthening of innovative factors of competitiveness. It is also important to develop new forms and methods of grain storage, including expanding the geographic location of elevators and warehouses, switching to mobile elevators, and implementing a program to provide enterprises with polymer sleeves. Thirdly, it is necessary to minimize import dependence on the supply of agricultural and food products for final use, fertilizers, etc. This is possible with the available powerful raw material base due to the transition from a "resource appendage" to a "basic agricultural producer", which will reduce the influence of foreign goods on the Ukrainian farmer and form his own national product with a global brand. Fourth, it is time to implement programs of corporative social responsibility by setting goals: in the economic sphere – ensuring the competitiveness of enterprises at the expense of such competitive advantages as: effective risk management, cost savings, access to capital, customer relations, human resources management and development of innovative potential; in the environmental sphere – formation of high environmental standards and activation of environmental factors of activity with rational use of natural resource potential on the basis of circular economy; in the social sphere – the implementation of corporative volunteering, social assistance programs for personnel and unprotected layers. Agro-industrial enterprises are able to provide food and essential goods to the unprotected layers; material and social support of internally displaced persons; animal protection activities, rescue and shelter of abandoned animals; formation of corporate volunteering and involvement of a wide range of external and internal stakeholders in volunteering; elimination of negative environmental consequences of military actions and ecocide. The implementation of the foreign economic dimension involves the implementation of export activities of enterprises of the agro-industrial complex by entering new markets of agricultural products with the expansion of export product positions based on the introduction of innovative technologies of waste-free production and deep processing of raw materials, which allows at the microeconomic level to ensure the viability of agricultural companies and their profitability, at the macroeconomic level – to ensure foreign exchange revenues to the state budget and minimize international risks for Ukraine of a sanctioning and restrictive nature on the grain market. Based on the results of the analysis, it was determined that the level of competitiveness of the agro-industrial sector of Ukraine decreased due to the development of food crisis, reduction of agricultural land, interruption of supply chains, disruption of logistics, blocking of export of agricultural products from outside, destruction caused by military actions. The largest number of objects of the agricultural sector that were destroyed as a result of military operations is located in the Kharkiv and Kherson, Mykolaiv, Kyiv, Chernihiv and Dnipropetrovsk regions. The main problems of agro-industrial production were: the occupation of settlements and the lack of access to farms (2,653 units – the number of economic entities of the agro-industrial complex that suffered losses); loss of labor force (mobilization, voluntary calls and resettlement); property damage (property losses: equipment, warehouses, hangars, elevators); logistical obstacles (destruction of infrastructure); fuel and energy crisis (increasing cost of energy resources, lack of sufficient quantity); "blockade of ports"; demining of fields (about 1 million hectares need inspection for demining); unrealized grain – agricultural holdings are less flexible to changes in the macro environment; ecocide of Ukrainian lands (pollution of the most fertile soils, destruction of the Kakhovka Reservoir, loss of 1.9 million hectares of arable land and 9 thousand hectares of perennial plantations). Taking into account the level of destruction caused by military actions and the indicator of food security, a method of analysis, monitoring and assessment of the level of competitiveness of the agro-industrial complex of the regions of Ukraine was proposed, the application of which became the analytical basis for the development and adoption of management decisions and the formation of strategies for the competitiveness of agro-industrial enterprises at the macro-, meso- and micro levels. Applied aspects of the synergy of the state, business and population in ensuring food security and overcoming the food crisis include: 1) for the state – creation of regulatory, investment, environmental, social, economic and innovative premises and state programs for the development of priority areas of agro-industrial production; 2) for business - involvement of the unemployed in harvesting and other agricultural work, provision of social services, formation of "bottom-up" initiatives; 3) for the population – involvement in the state administration processes, public-private partnership, development of territorial communities. The dissertation developed a unified mechanism for managing the competitiveness of enterprises of the agro-industrial complex of Ukraine, which provides the formation of competitive advantages adapted to the international context and the military-political and regional conditions of the functioning of the national economic system. The mechanism takes into account the author's developments regarding the diversification of agricultural production with a reorientation to the domestic market of final product sales, the involvement of small agricultural companies in the cooperation of agricultural production, the introduction of innovative technologies of combined production based on the principles of zero waste, resource saving and circular economy, the formation of corporate social responsibility business programs with the agreement of business –strategies of corporations with narratives of restoring the country's economy on the basis of sustainable development. At the practical level, the dissertation improves the competitive strategy of an agro-industrial enterprise by developing corrective measures that take into account modern realities and projected scenarios of the escalation of food crisis, namely: the reduction of the geography of grain sales markets, the complication of logistics and the disruption of product supply chains, the drop in solvent demand and the contraction of the market. physical reduction of the area of arable land, loss of production capacity and decrease in the number of qualified workers, rising prices for raw materials and materials, inflationary processes, changes in the strategies of the main competitors and dynamic changes in the external economic environment. Measures for the implementation of innovative technologies of combined production based on the principles of zero waste, resource saving and circular economy are proposed. A program of social responsibility of business has been developed as a competitive advantage in terms of optimizing revenues and expenses, consumer loyalty, increasing staff motivation, access to socially responsible investments, branding the development of agrarian business, restoring territories and carrying out complex actions regarding the reclamation of disturbed lands. On the example of a specific agro-industrial enterprise (UIFK-AGRO LLC), the level of food supply with plant products was calculated and a program of corporate social responsibility was developed as a competitive advantage of the enterprise. According to the results of the research, 19 scientific works were published, among them: one article – in a publication included in the WoS scientometric database, a chapter in a collective monograph, 4 articles – in specialized economics publications, 13 publications – in the materials of international and all-Ukrainian scientific and practical conferences.