Формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти на засадах міждисциплінарного підходу в мистецьких закладах вищої освіти

Abstract

У дисертації здійснено наукове обґрунтування, розроблення та практичне розв’язання проблеми формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти на засадах міждисциплінарного підходу в мистецьких закладах вищої освіти. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробленні та експериментальному підтвердженні результативності використання структурно-функціональної моделі реалізації міждисциплінарного підходу до формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти в мистецьких закладах вищої освіти. Наукова новизна одержаних результатів: уперше: – визначено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови реалізації міждисциплінарного підходу до формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти в мистецьких закладах вищої освіти: міждисциплінарна інтеграція та структурування змісту спеціальних дисциплін для системної організації самостійної роботи здобувачів вищої освіти; організація процесу формування готовності до самоосвіти за індивідуальною освітньою траєкторією та з опорою на особистісно-творчий потенціал; організація динамічного характеру навчально-педагогічної взаємодії; забезпечення міждисциплінарного зв’язку аудиторної та позааудиторної самостійної роботи; – розроблено структурно-функціональну модель реалізації міждисциплінарного підходу до формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти в мистецьких закладах вищої освіти як відкритої інформаційної системи, що характеризується цілісністю, варіативністю, модульністю та охоплює взаємопов’язані і взаємозумовлені блоки: цільовий (соціальне замовлення та мета формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти на засадах міждисциплінарного підходу), змістовий (предметна специфіка і змістове наповнення дисциплін "Дизайн-проєктування", "Дизайн-проєктування (одягу)", "Комп’ютерні технології в дизайні", "Брендинг fashion-бізнесу"), мотиваційний (методи спонукання до самоосвіти), процесуальний (форми, методи навчання), оцінювально-корекційний (форми і методи діагностування й оцінювання готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти, рівні готовності, критерії та показники їх визначення, діагностичний інструментарій); удосконалено сутність поняття «готовність майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти», під яким розуміємо комплексне особистісне утворення, механізмом якого є розвиток діалектичного мислення, що дозволяє переробляти інформацію з різних дисциплін, узагальнювати її, систематизувати і класифікувати для вирішення професійних завдань, особистісно-професійного самовдосконалення та розвитку емоційної, інтелектуальної, професійної та мотиваційної сфер діяльності і безпосереднього розвитку особистісних якостей; подальшого розвитку набули: – діагностичний інструментарій дослідження сформованості готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти (анкети, тестові завдання, бланки спостереження та самодіагностики), структурні компоненти готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний рефлексивний), критерії і показники їх сформованості (мотиваційного – усвідомлення необхідності у самоосвіті; когнітивного – володіння знаннями з методики організації самоосвітньої діяльності в сфері дизайну одягу; діяльнісного – сформованість діагностичних умінь, що передбачають здатність визначати рівень саморозвитку в опануванні професії дизайнера одягу; рефлексивного – самооцінка та самоаналіз готовності до самоосвітньої діяльності) та рівні їх сформованості (базовий, достатній, високий); – форми (міждисциплінарні лекції, практичні заняття, сценічний перформанс, середовищні акції, експозиції, майстер-класи, творчі майстерні, професійні конкурси), методи (нових комбінацій, дискусій, кейс-стаді, моделювання, проблемного навчання, ділові ігри, творчі проєкти, портфоліо особистих досягнень "Розробка авторського портфоліо", коучинг взаємодії викладача і здобувача вищої освіти); технології (інтерактивні, інформаційні, креативно-ціннісні, проєктні) формування готовності майбутніх дизайнерів до самоосвіти. Практичне значення результатів дослідження полягає у: – розробленні й упровадженні в підготовку майбутніх дизайнерів одягу навчально-методичного комплексу з дисципліни "Дизайн-проєктування", до якого увійшли: робоча програма, методичні рекомендації до практичних занять, самостійної роботи, створення портфоліо, використання інноваційних методів і технологій навчання до формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти в мистецьких закладах вищої освіти, перелік запитань та практичних завдань для проведення підсумкового контролю, критерії оцінювання результатів навчальних досягнень; – упровадженні в освітній процес майбутніх дизайнерів одягу конкурсної діяльності, творчих майстерень, командних дослідних проєктів здобувачів вищої освіти. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані для організації підготовки та самоосвітньої діяльності майбутніх дизайнерів одягу, в процесі розробки та удосконалення освітньо-професійних програм, навчальних планів, змісту освітніх компонентів – професійної та практичної підготовки, а також дисциплін вільного вибору здобувачів вищої освіти; для подальших наукових розвідок щодо масової практики підготовки майбутніх фахівців на основі самоосвітньої діяльності засобами міждисциплінарних зв’язків. На основі аналізу педагогічних, філософських, психологічних наукових джерел, навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх дизайнерів одягу з’ясовано, що в педагогічній теорії і практиці приділяється увага міждисциплінарній інтеграції, аспектам самоосвіти здобувачів вищої освіти. Проте проблема теоретико-методологічної розробленості шляхів актуалізації міждисциплінарних зв’язків як засобу самоосвіти майбутніх дизайнерів одягу в мистецьких закладах вищої освіти лишається поза увагою дослідників. У результаті вивчення досвіду застосування міждисциплінарних моделей до формування готовності майбутніх фахівців до здійснення самоосвіти з дизайну одягу в мистецьких закладах вищої освіти визначено напрями, з якими пов’язаний міждисциплінарний підхід: інтеграція науки з виробництвом, диверсифікація, неперервність освіти і комп’ютеризація. Проте не всі міждисциплінарні моделі відповідають соціально-економічним реаліям та вимогам ринку праці. Результати констатувального етапу експерименту виявили низький рівень усвідомлення у майбутніх дизайнерів одягу значущості міждисциплінарного підходу та самоосвіти для фахової діяльності. У процесі дослідження практичного стану формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти виявлено недостатню ефективність традиційної підготовки та доведено необхідність її оптимізації. У результаті категоріально-понятійного аналізу проблемного поля дослідження уточнено сутність ключових понять дослідження. Міждисциплінарний підхід визначено як конвергенцію синергетичної та інтегральної навчальних моделей, мета яких полягає в забезпеченні здобувача вищої освіти вміннями й навичками самостійно реалізувати життєві цілі та творчо самостверджуватися у різних сферах майбутньої професійної діяльності. Поняття "самоосвіта" трактуємо як комплексне особистісне утворення майбутніх дизайнерів одягу, механізмом якого є розвиток діалектичного мислення, що дає змогу переробляти інформацію з різних дисциплін, узагальнювати, систематизувати і класифікувати її для вирішення професійних завдань загальнокультурними і загальнопрофесійними компетенціями. З’ясовано, що готовність майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти є результатом процесу, спрямованого на самореалізацію, особистісне самовизначення, що сприяє розвитку емоційної, інтелектуальної, професійної та мотиваційної сфер діяльності і безпосередньому розвитку особистісних якостей. Доведено, що компонентами готовності до самоосвіти майбутніх дизайнерів одягу є мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний. Критеріями та показниками сформованості компонентів встановлено: мотиваційного – усвідомлення необхідності у самоосвіті; когнітивного – володіння знаннями з методики організації самоосвітньої діяльності в сфері дизайну одягу; діяльнісного – сформованість діагностичних умінь, що передбачають здатність визначати рівень саморозвитку в опануванні професії дизайнера одягу; рефлексивного – самооцінка та самоаналіз готовності до самоосвітньої діяльності. На підставі критеріїв визначено три рівні сформованості готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти (високий, достатній, базовий) та виведено відповідну шкалу оцінювання. На засадах теоретичного аналізу і педагогічного досвіду виявлено та обґрунтовано педагогічні умови реалізації міждисциплінарного підходу до формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти в мистецьких закладах вищої освіти: міждисциплінарна інтеграція та структурування змісту спеціальних дисциплін для системної організації самостійної роботи здобувачів вищої освіти; організація процесу формування готовності до самоосвіти за індивідуальною освітньою траєкторією та з опорою на особистісно-творчий потенціал; організація динамічного характеру навчально-педагогічної взаємодії; забезпечення міждисциплінарного зв’язку аудиторної та позааудиторної самостійної роботи. У процесі дослідження розроблено структурно-функціональну модель реалізації міждисциплінарного підходу до формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти в мистецьких закладах вищої освіти. Модель містить п’ять блоків: цільовий (соціальне замовлення та мета формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти на засадах міждисциплінарного підходу), змістовий (предметна специфіка і змістове наповнення дисциплін "Дизайн-проєктування", "Дизайн-проєктування (одягу)", "Комп’ютерні технології в дизайні", "Брендинг fashion-бізнесу"), мотиваційний (методи спонукання до самоосвіти), процесуальний (форми, методи навчання), оцінювально-корекційний (форми і методи діагностування й оцінювання готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти, рівні готовності, критерії та показники їх визначення, діагностичний інструментарій). Результати педагогічного експерименту дають підстави для висновку, що рівень сформованості готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти на засадах міждисциплінарного підходу в мистецьких закладах вищої освіти за кожним із компонентів зазнав істотних змін в експериментальній групі та незначних в контрольній. Результати перевірки статистичної значущості підтверджують достовірність отриманих даних з вірогідністю у 95%. Отже, результати дослідження є достовірними, що засвідчує дієвість педагогічних умов та результативність використання структурно-функціональної моделі реалізації міждисциплінарного підходу до формування готовності майбутніх дизайнерів одягу до самоосвіти в мистецьких закладах вищої освіти.

The thesis provides a scientific substantiation, development and practical solution to the problem of forming the willingness of future fashion designers for self-education based on an interdisciplinary approach in artistic higher educational institutions. The purpose of the study is theoretical substantiation, development and experimentally confirming the effectiveness of using a structural and functional model for implementing the interdisciplinary approach to forming the willingness of future fashion designers for self-education in artistic higher educational institutions. Scientific novelty of the results: for the first time: – the pedagogical conditions for the implementation of an interdisciplinary approach to the formation of future fashion designers' willingness for self-education in artistic higher educational institutions are determined and theoretically substantiated: interdisciplinary integration and structuring of the content of special disciplines for the systematic organisation of students’ self-work; organisation of the process of forming willingness for self-education according to an individual educational trajectory based on the personal and creative potential; organisation of the dynamic style in educational and pedagogical interaction; – a structural and functional model for the implementation of an interdisciplinary approach to the formation of future fashion designers' willingness for self-education in artistic higher educational institutions as the open information system characterised by integrity, variability, modularity and includes such interrelated and interdependent blocks as target (social order and the goal of forming the willingness of future fashion designers for self-education on the basis of an interdisciplinary approach), content (subject specificity and content of the disciplines "Design", "Design (Clothing)", "Computer Technologies in Design", "Branding of Fashion Business"), motivational (methods of encouraging to self-education), procedural (forms, methods of teaching), evaluation and correction (forms and methods of diagnosing and assessing the willingness of future fashion designers for self-education, levels of willingness, criteria and indicators for their determination, diagnostic tools) has been developed; – the meaning of concept "future fashion designers' willingness for self-education" has been improved; it is understood as a complex personal formation, the mechanism of which is the development of dialectical thinking, that allows to analyse information from different disciplines and generalise it, to systemise and classify it for solving professional problems, personal and professional self-improvement and development of emotional, intellectual, professional and motivational spheres of activity and development of personal qualities; further development has been made in the following: – diagnostic tools for studying the formation of future fashion designers' willingness for self-education (questionnaires, test tasks, observation and self-diagnosis forms), structural components of future fashion designers' willingness for self-education (motivational, cognitive, activity-reflective), criteria and indicators of their formation (motivational – awareness of the need for self-education; cognitive – knowledge of the methodology of organising self-educational activities in the field of fashion design; activity – formation of diagnostic skills that provides the ability to determine the level of self-development in mastering the profession of fashion designer; reflective – self-assessment and self-analysis of willingness for self-educational activities) and their levels of formation (basic, sufficient, high); – forms (interdisciplinary lectures, practical classes, stage performance, expositions, master classes, creative workshops, professional competitions), methods (new combinations, discussions, case studies, modelling, business games, problem-based methods, creative projects, personal achievement portfolio "Development of the Author's Portfolio", coaching of interaction between the lecturer and the student); technologies (interactive, informational, creative and value-based, project-based) for forming the willingness of future designers for self-education. The practical significance of the research results: – development and implementation the educational and methodological complex of the discipline "Design" in the training of future fashion designers; it includes a work programme, methodological recommendations for practical classes, self-work, portfolio creation, the use of innovative teaching methods and technologies to form the willingness of future fashion designers for self-education in artistic higher educational institutions, a list of questions and practical tasks for final control, criteria for assessing the results of educational achievements; – introducing competitive activities, creative workshops, students’ team research projects into the educational process of future fashion designers. The results of the dissertation can be used to organise the training and self-education of future fashion designers, in the process of developing and improving educational and professional programmes, curricula, the content of educational components – professional and practical training, selective disciplines; for further scientific research based of students’ self-education through interdisciplinary links. Based on the analysis of pedagogical, philosophical, psychological scientific studies, educational and methodological support for the training of future fashion designers, it is found that pedagogical theory and practice pay attention to interdisciplinary integration, aspects of self-education of higher education students. However, the problem of the theoretical and methodological development of ways for actualising interdisciplinary links as a means of self-education of future fashion designers in artistic higher educational institutions remains unaddressed by researchers. As a result of studying the experience of applying interdisciplinary models to forming the willingness of future specialists for self-education in fashion design in artistic higher educational institutions, the following areas are identified: integration of science with production, diversification, continuing education and computerisation. However, not all interdisciplinary models are according to socio-economic realities and labour market requirements. The results of the statement phase in the experiment revealed a low level of future fashion designers’ awareness of the importance of interdisciplinary approach and self-education for professional activity. The insufficient effectiveness of traditional training has been determined and the needs for its optimisation has been proved in the process of studying the practical state of forming future fashion designers' willingness for self-education. The essence of the key concepts has been clarified as a result of the categorical and conceptual analyse of the problem field of the study. The interdisciplinary approach is defined as the convergence of synergistic and integral educational models, the purpose of which is to provide higher educational students with the skills and abilities to achieve life goals independently and assert themselves creatively in different areas of future professional activity. The concept of "self-education" is interpreted as a complex personal education of future fashion designers, the mechanism of which is the development of dialectical thinking, which allows generalising, systematizing and classifying information from different disciplines for solving professional problems with general cultural and general professional competences. It has been found that the willingness of future fashion designers for self-education is the result of a process aimed at self-realisation, personal self-determination, which contributes to the development of emotional, intellectual, professional and motivational spheres of activity and personal qualities. The kinds of components of willingness for self-education of future fashion designers have been proved. There are motivational component, cognitive, activity, reflective. The criteria and indicators of the formation of components are motivational – awareness of the need for self-education; cognitive – knowledge of the methodology of organising self-education in the field of fashion design; activity – forming of diagnostic skills that provides the ability to determine the level of self-development in obtaining the profession of fashion designer; reflective – self-assessment and self-analysis of willingness for self-education. Based on these criteria, three levels of formation of future fashion designers' willingness for self-education (high, sufficient, basic) are defined and the corresponding evaluation scale is derived. On the basis of theoretical analysis and pedagogical experience, the pedagogical conditions for the implementation of an interdisciplinary approach to the formation of future fashion designers' willingness for self-education in artistic higher educational institutions are identified and substantiated: interdisciplinary integration and structuring of the content of special disciplines for the systematic organisation of self-work of higher education students; organisation of the process of forming readiness for self-education according to an individual educational trajectory and based on personal and creative potential; organisation of the dynamic nature of educational and pedagogical interaction; ensuring interdisciplinary communication between classroom and extracurricular self-work. The structural and functional model for implementing an interdisciplinary approach to the formation of future fashion designers' willingness for self-education in artistic higher educational institutions has been developed in the research. The model contains five blocks: target (social order and the goal of forming the willingness of future fashion designers for self-education based on the interdisciplinary approach), content (subject specificity and content of the disciplines "Design", "Design (Clothing)", "Computer Technologies in Design", "Branding of Fashion Business"), motivational (methods of encouraging self-education), procedural (forms, methods of teaching), evaluation and correction (forms and methods of diagnosing and assessing the willingness of future fashion designers for self-education, levels of willingness, criteria and indicators for their determination, diagnostic tools). According to the results of the pedagogical experiment we can make conclusion about the level of formation of future fashion designers' willingness for self-education based on the interdisciplinary approach in artistic higher educational institutions has undergone significant changes in the experimental group and insignificant changes in the control group. The results of the statistical significance test. The results of the study are reliable, which confirms the effectiveness of pedagogical conditions and the effectiveness of using the structural and functional model of implementing the interdisciplinary approach to forming the willingness of future fashion designers for self-education in artistic higher educational institutions.